А ніч, як подруга мені,
Завжди вислухає і пораду дасть.
Та побачивши перші сонячні промені, -
Залишає мене... Ну, що за напасть?!
День-розлучник приходить непрохано,
Його вже не чекає ніхто!..
Він все тягнеться й тягнеться довго,
Плете своє безглузде веретено.
А коли вже темніти починає,
Я в передчутті тільки найкращого,
Знаю, що до мене знов завітає, -
Знавець всього прекрасного..
Ночь..
© Copyright: Сашка Клакова, 2014
Свидетельство о публикации №114011306355
Свидетельство о публикации №114011306355
Рецензии