Пусті сторінки несила гортать
Із давніх славетних історій;
І чуть відголоски славетних повстань-
Науки щоб не було горя ;
Щоб кривди дітей не пізнала Земля
І радість у кожному домі;
Вкраїни, щоб знов прозвучала струна
У вирі оркестру не в хорі!
Незвчним є той наш душі інструмент,
Що націю часом скликає;
Невпинним є марш на зорі кривдних " лет",
Що діяти нас закликає.
Невже то надія нас усіх підняла?
За сльози! За волю народу!
Той безлад і гвинт, що не знає спиння,-
Підняв й інтелект і голоту!
2.01.2013р.
***
© Copyright: Юлиана Солод, 2014
Свидетельство о публикации №114011301579
Свидетельство о публикации №114011301579
Рецензии