Ні, нема на світі сили,
За волосся щоб тягла,
Щоб у гору йшли ми мило,
А на го;рі пня дала.
Я б її скрутив, зв’язав,
Я б до бочки її сунув,
Та з гори їй надавав!
Вона котиться, бурчить,
Швидкість більше – та й кричить!
Матюкає, проклинає,
Аж до гаю – чути скрізь.
З кожним метром – все більш чутно,
Та нічого, скоро вщухне…
На горі війна знялася,
Та мільйони бочок котять,
Люди, котрим не подоба,
Що їх родичі не вдома.
Не дозволять силі цій
Керувати життям їх.
Переможемо ми, Браття!
Бо душа наша багата,
Своєрідна, неповторна,
Трохи дивна, та нічого!
З добрим серцем ми підемо,
Та й Багатство принесемо!
Ні, нема на світі сили,
Щоб в бігу мене спинила,
Я б її відразу ж в бік,
Та побіг кудись на крик...
2012г.
***
© Copyright: Евгаш Анохин, 2014
Свидетельство о публикации №114011200438
Свидетельство о публикации №114011200438
Рецензии