Обреченная на спокойствие

Застійної води не скаламутить жвава риба.
Зимовий холод не приносить дрібну дріж.
Холодне дихання нікого не зігріє,
Бо ж затупився емоційний ніж.

Нема кому, про кого і навіщо,
Пуста чорнильниця і трухне десь перо.
І тільки тиша, невимовна тиша,
Мовчить в повіках сумного П`єро.

Десь в рухах там народжуються звуки.
Вони далеко, скоро не прийдуть.
І лиш самотні, ще гарячі руки,
Шукають досі світлу й теплу путь.


Рецензии