Ми стали всі якісь «віртуальні»,
Загубились в тенетах мережі.
Та не будемо ми парадоксальні,
Бо тут все й так є без обмежень...
Забули, як прекрасно навкруги,
Що час невпинно так тече.
На клавіатурі намотуючи круги,
Забуваємо про міцне батьківське плече.
Забуваємо й про дружні посиденьки,
Розмови за чашкою чаю чи кави.
А тут лише пусті банальні переписки,
Які найчастіше закінчуються смайлами.
Забуваємо й про справжнє кохання,
Обійми, поцілунки, гуляння.
Про те, що можна прокидатися разом.
Але ми ховаємось від цього під «онлайном»..
прячемся в сети...
© Copyright: Сашка Клакова, 2014
Свидетельство о публикации №114011210792
Свидетельство о публикации №114011210792
Рецензии