Ти змусила мене себе кохати..
Так рясно, що аж захопило дух.
І ніч забороняє мені спати,
Бо уявляю нас с тобою двух.
Коли тебе я бачу - ледь тримаюсь..
Всі сумніви ураз зникають.
До шкіри ніжної коли торкаюсь,
Одразу чую, як душа співає.
Я кличу тебе до каміна,
Провести щоб деякий час.
Поки не розчинилась хвиля.
Та хвиля, стримуюча нас.
Гадаєш, чого забороняє спати ніч?
Чому боюся я кохати?
Не болі я страшуся, ні..
Страшусь тепер лягти я спати.
Бо ти не справжня - в тім біда.
Але люблю без тями все одно..
Колись прийшла до мене ти бліда
І змусила кохати, як в кіно.
І все ж, зусилля всі в одне збираю.
Заплющую я очі, чекаючи на щось.
Я розумію - я вмираю...
Поки любов мою вбирає хтось.
І гарна.. гарна, як лебідка,
Немов в повітря легко так злітає.
А я і не помітив... швидко,
Так швидко ти пішла мене не пам'ятая.
Ти змусила мене себе кохати..
© Copyright: Ая Кайто, 2014
Свидетельство о публикации №114011109112
Свидетельство о публикации №114011109112
Рецензии