Д. С.
Колись ти прийдеш і все буде знову добре,
У вікна постука сніжинок дзвінкий вертеп…
Сховавши коліна у кокон з важкої ковдри,
Катую уяву питанням «Зустрітись де б?».
Ти чистий і світлий – і снігу в тобі, і Сонця
Стало б на січень невизначений оцей,
Проте неуважність Фатуму до пропорцій
Мене залишає без світла твоїх очей.
Вільний робити, що тобі заманеться.
Не маю ні права, ні сили тримати світ
Буремного цього, живого такого серця,
Яке одночасно для мене - новий політ
І крига тонка, що має невдовзі скреснути.
Випурхує лебідь чекання з важких грудей…
Прикметою снігу, що нині приходить веснами,
Твій промінь крізь час до мене вже теж іде.
11.01.14
Чекання
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114011108678
Свидетельство о публикации №114011108678
Рецензии
