Ти все ще дихаєш дощем,
Коли стоїш вже на порозі,
Приносиш в душу ніжний щем,
І встояти я вже не в змозі.
В волоссі вітер заблукав
На віях ще гарячі краплі
У кого їх для мене вкрав?
Такі солодкі і неквапні…
Я їх зберу із уст твоїх
Та не нап’юсь того нектару,
Хай буде це найтяжчий гріх,
А ти – моя солодка кара!
І ми удвох в солодкім сні
Сховавшись під твоїм плащем
Побачим небо у вогні,
Де ти ще дихаєш дощем…
Ти все ще...
© Copyright: Виктория Стеблюк, 2014
Свидетельство о публикации №114011107382
Свидетельство о публикации №114011107382
Рецензии