ти в мене гориш досі
ти в кожному перехожому
були ми голодні й босі
а стали чужі та заможні
і в тебе в торбині повнесенько
і в мене на пальцях сріблами
а тільки чомусь, моє серденько
любилося більше бідними
з свободою поміж кучерів
з коханням в руках простягненим
щасливим і трохи замученим
тепер вже воно знебарвлене
тепер вже ні мрій ні спогадів
забілена хата спільницька
втекли врізнобіч пройдохами
не вернеш своїх обіцянок
а як все було, як кохалося
як спрага натхненна палила
забудеться не одразу
бо справжнє кохання – то сила
ми дужі з тобою і вперті
цілуємось на морозі
я буду з тобою відвертим –
ти в мене гориш досі
знесилений
© Copyright: Алёна Бабий, 2014
Свидетельство о публикации №114011111371
Свидетельство о публикации №114011111371
Рецензии