Про дружбу

   Про дружбу .
Ну чому, чому, чому
Зі мною ніхто не дружить?
Скаржиться Сашко весь час,
Сумує та тужить.

Ось Оксана з Андріаном
Граються удвох весь день.
Розважаються ,будують
І наспівують пісень.

Я хотів би з ними грати
Будувать і малювать
Тільки ж Ксюша мене бачить
І ,ну, в павільйон тікать.

Ну а ти що? 
Наздогнав…
За косички потягав.

В Андріана кинув камінь,
Щоб із нею не тікав.

Ну, а далі що? Грозив
Палкою Танюші,
Щоб із Петриком не грала,
Не дружила з Ксюшею.

А руденькому Богдану,
Він в пісочку будував,
Щоб не грався з Андріаном
Всі місточки зруйнував!

А Максим, сусід по ліжку
Насміхається між тим.
Зіпсував йому я книжку
І малюнок про Гольфстрим.

Щоб не зазнавався дуже!
Бач, читає сам книжки.
Хай ось трішечки потужить,
Поллє слізоньки гіркі!

Гарний він товариш дуже!
Ну цікаво з ним ,то й що?
З усіма він дітьми дружить
Зі мною грати – нізащо!

Скарги всі Сашка послухав
Я звертаюся до вас.
Чому з Сашком ніхто не дружить,
Чом сумує він весь час?

    Друзі .

Вранці – рано Ганночка
Бігла в дитсадочок.
Спіткнулася  і впала,
Подерла  чобіточок .

На майданчику в садку
Почула - хтось регоче.
Мабуть це мені здається
Сама собі шепоче…

Підвелася, обтрусилась
Назустріч йде Тарасик
Сміється ,аж „заходиться”
А поряд з ним і Стасік.

Від болю зуби зціпила,
Теж весело сміється.
Тут Андрійко підійшов:
Ти…впала…ось…здається!

Підняв ії торбиночку,
Обтер рожевий м ячик.
Яка смілива дівчинка,
І зовсім ти не плачеш!

          Про Тетянку.

Сашко з Тарасом гралися
КАМАЗом синім зранку.
Ось у дитсадок прийшла
Бешкетниця Тетянка.

Буду з вами, хлопці, грати
Я з рушницею прийшла.
На КАМАЗ ваш полювати,
Швидко в кущик залягла.

І вчинила стрілянину
Наче в страшному кіно,
Зараз я гранату кину!...
Камінь влучив у вікно.

Та за мить Тетяну нашу
Не впізнав би вже ніхто:
„Це ж стріляв Сашко з Тарасом.
Сашко влучив прямо в скло...”

        Молодший брат.
Федір просить свого брата,
Ну візьми в футбол пограти.
Каже брат: швидкий який,
Підрости , ти ще малий!

Федір , ні, не вгамувався
Зовсім ,зовсім не малий.
„А як влучить в тебе м ячик,
втечеш з поля, грамотій?”

Не втечу – я обіцяю,
Тобі слово я даю.
Каже брат, я вже й не знаю,

І без тебе програю.

Гра. Всі друзі вболівають .
Федір біга з усіх сил.
І ворота захищає,
Витирає з лоба пил.

Але раптом наче грім
Розірвався біля вуха.
 Влучив м яч  йому в лице,
А в тім, ворота в нього „сухі”.

Посміхнувся через біль
І продовжував ще грати.
Бо ж була у нього ціль,
З братом тільки вигравати!