Ви, напевно, його не любили...
він не вміє любити .... ніяк.
Ви, напевно, його не хотіли,
так як хочу його собі його Я...
Подивіться тепер мені в очі,
у Вас виріс небажаний син ?
І всі Ваші недоспані ночі
він за Вас досипає один...
Ви, напевно, його не жаліли,
йому, зовсім, нікого не жаль...
На півслові стиха колискова,
напівкраплі щокою печаль...
І Ви , точно, йому не читали
перед сном дуже добрих книжок,
Ваші крила чогось не літали,
і ніхто не зробив перший крок...
Подивіться тепер мені в очі-
я ,напевно, покарана ним?
Я його колихаю півночі
і вигадую добрі казки...
Ви, мабуть, не були йому рада?
як раділа йому, колись Я
На балансі іще одна втрата,
коли стала чужою "своя".
Я навчилась його обіймати,
я святкую Його кожну ніч.
Я йому не дружина, не мати...
мокру втому знімаю із пліч...
Ви, даремно, його не любили...
23.11.2013р.
***
© Copyright: Леся Степина, 2014
Свидетельство о публикации №114011002073
Свидетельство о публикации №114011002073
Рецензии