Я розбила усі твої чашки,
серед ночі холодної, лячно
позіхає твоє вікно.
Я одна у твоїй квартирі,
тут за мною всі стежать стіни,
тут ковер на стіні пахне
і смердить від твоїх сигарет.
Електричкою три години,
мінералка, гидке вугілля,
ледь не вистрибнула в вікно.
Тут твоє не мое місто,
тут коштовні дешеві люди,
тут сміття і весільні салони,
тут життя, що мене призвело,
після нього тремтячі руки,
після нього падає стеля,
після нього мої валізи
розтрощили чужий скелет.
А на твоєму столі журнали,
твої штори пахнуть жінками,
я стою і собі уявляю,
як багато їх тут було...
Мені гидко, огидні стіни,
твій світленький паркет огидний,
вже ледь-ледь, та тремтять коліна.
Я боюсь, що вже не зможу
пити каву...какао твій.
одна
© Copyright: Сыпко Алёна, 2014
Свидетельство о публикации №114011001529
Свидетельство о публикации №114011001529
Рецензии