Зневажливо вам промовлю:"Потвора,
дикун, чудовисько, тварина..."
Навдогін слізьми кохатиму...
Хурделиця буде віяти, сипати,
горювати, а я сміятимусь,
крізь сльози солоні, крізь темряву.
А ви підете, найкраще моє недомріяне.
Ви підете і будуть скрипіти,
по снігу, солдатські чоботи.
Ви підете не коханим...але таким закоханим...
Ви підете не коханим, але вас кохатиму.
І стоятиму...до наступних сутінок.
Ваші квіти війни, кулі, воїни,
ваші добрі дружини, вами давно поховані,
ваша воля до сили, віші діти...
не народжені, та вже поховані...
Війною поховані...
Ви підете, мені в бомбосховище,
а я стоятиму, до наступних сутінок
і співатиму: "Ты прощай солдат,
милый суженный,
ты прощай солдат,
зимней стужею,
возврати себя на рассвете для,
ты прощай солдат...помяну тебя.."
І наступним днем обійматиму,
покладу в труну,в землю змерзлую...
Ты прощай солдат...
© Copyright: Сыпко Алёна, 2014
Свидетельство о публикации №114011001503
Свидетельство о публикации №114011001503
Рецензии
