Я більше не можу тобі пробачити,
Все що мала до тебе доброго тліє
у попелі сказаних тобі чесних слів.
Я торкнутись до тебе не можу,
Мене колотить від твоєго голосу
і моя червона планета вмирає,
власне, ти цього і хотів досягти?
Чи ти знаєш, як воно, тліти по осені?
Як це спотворює душу і римами добиває,
чи знаєш, як воно, жити...потухлою?
Твоя корона, блакитним полум'ям,
тебе робить незламним,
а моя діадема кришиться на вії,
як сніг...
Крижаний король
© Copyright: Сыпко Алёна, 2014
Свидетельство о публикации №114011001462
Свидетельство о публикации №114011001462
Рецензии
