Як тяжко сказати людині «прощавай», -
Коли вона довго жила у серці.
А на кухні вже стигне мій гіркий зелений чай,
А очі повні сліз, мов ті озерця...
Не йди, залишися ще на декілька хвилин,
Дай зрозуміти, що ти уже не мій..
А серце буде пам’ятати наші тисячі годин,
Та різку втрату, бо ти уже належиш їй..
Шкода, що не здійснилась моя казка,
Яку хотіла з тобою розділити.
Тепер я знаю, що таке поразка,
Але і знаю, що буду я прекрасно жити.
Тепер вже можу сміло сказати «прощавай»,
І душу свою закрити на замок.
І вже доп’ю свій холодний гіркий зелений чай,
А також заберу із серця, ці тисячі думок...
тисяч думок...
© Copyright: Сашка Клакова, 2014
Свидетельство о публикации №114011001104
Свидетельство о публикации №114011001104
Рецензии
И так бывает, Сашка,
Отыщешь счастье вновь...
Ах, как красива чашка,
Ах, как горька любовь!
С теплом,
Алёна Славская 10.01.2014 01:48 • Заявить о нарушении
Отыщешь счастье вновь...
Ах, как красива чашка,
Ах, как горька любовь!
С теплом,
Алёна Славская 10.01.2014 01:48 • Заявить о нарушении