Dum spiro spero. пока дышу надеюсь

 
 Нi! Не було нiколи шани
 Вiд правдолюбiв стогне панство
 Знущання, зрада влади, пана…
 Тому й громада в розрадi пияцтва.
 Тому щодня виносять домовини
 Тому все ХАМСТВО й досi розкрада
 Тому, що звiрi – ненажери з пуповини
 Тому завжди у всiх одна бiда.
 Тому й живуть, що ми їм дозволяли
 Знущатися над надбаним в вiках
 Тому, що ми на млин їм воду лляли,
 Все восхваляли, та носили на руках.
 За те, що йшли завжди до них з поклоном
 Щоб дати все, а завжди – хабаря,
 Але ж вночi не панькались в прокльонах
 Пiснi спiвали: “ На Царя”, та “ За Царя”.
 Повиростали вже дiтки та онучки,
 А весь народ як завжди, як повiя,
 Вищить лише на кухнях та розповсюджує плiтки       
 Та бавиться в надiї безнадiї.
 Давно вже треба вила б нагострить
 Й приперти до стiни ЖИДОМАССОНIВ
 Не гавкать брат на брата i пить несамовиту
 Оковить,
 А ненажер та всiх ГНОБИТЕЛIВ труїть у кожнiй
 ЗОНI.
   25 серпня 2011р.  Вiктор  Симоненко