Білогрудою зграєю сплутавшись вщент, строфи-лелеки-смереки нічні , у скипаючому просторі прадавніх періодів верлібрів моїх, переплітаючи поривами завірюхи сліпучої - сенс, дзвенять бджілками у прозорих роях букв, з яких ліплю натхненне, слово і слово, і слово…
А потім, сплутавши стихлий клубок, тихо тягну їх за нитку Аріаднину, щоб гукати сичем: - Чорних віршів – ніколи, ніколи, ніколи!!!
Моji бiлi i вiльнi
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2014
Свидетельство о публикации №114010905363
Свидетельство о публикации №114010905363
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.