Розрізняю краплини, мов тихі слова...
Я читаю дощу монологи.
Надихаюсь: щодощ – то роману глава.
І не має роман епілогу...
Я листаю дощі – я страждаю з дощем,
як страждають з героєм роману.
Ось закінчиться дощ, та не скінчиться щем,
мов роману самоомана.
І кохає дощі небайдужий читач –
пристрасть зливи не знає зупину...
І з дощем забуваються краплі невдач –
крила блискавок сяють на спині...
І остання сторінка дощу – мов дурман...
Втратить хмара холодную кров...
Буде сонячний промінь... Він – інший роман.
Та інакша – безхмарна – любов...
Я читаю дощу монологи
© Copyright: Миклош Форма, 2014
Свидетельство о публикации №114010901665
Свидетельство о публикации №114010901665
Рецензии
Краси-и-и-во. Читаешь и понимаешь: вверх ногами мир переворачивать не надо, чтоб увидеть фонтаны дождей.
М-Арфа 11.01.2014 16:24 • Заявить о нарушении
М-Арфа 11.01.2014 16:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.