***

Пам’яті Миколи Чумака.

Над рідним краєм-мирна тиша,
І чути  мову рідної землі.
І доля б склалась зовсім інша,
Якби не у родинному теплі.

Ти  досі чуєш-скрипка грає
Десь там далеко, наче  уві сні.
І спогад той тебе торкає,
І линуть із дитинства ті пісні.

Ось зайде тато, візьме скрипку,
Мене пригорне до своїх грудей,
І ніжно поцілує, як перлинку,
Бо він любив усіх дітей.

Вони горнулись, як до груби,
І він розповідав їм про війну.
Як боляче тремтіли губи,
А на очах всі бачили сльозу.

Для мене був він рідним татом,
А іншим був і вчитель,і солдат.
І був порадником і братом,
На честь загиблих посадив і сад.

Село тобою все гордилось,
І все ж війна своє взяла.
Тепер нам тільки залишилось,
Щоб пам’ять вічно поміж нас жила.


Рецензии