Я бачив все в її очах,
Себе краплину
Непереможний страх, хоча
І він загинув.
У глибині краси тієї
Відбиті всі світи,
На самий край яких за нею
Вічно я готовий йти.
Від подиху її пориви вітру
Освіжувались вмить,
Зима наповнювалась літом -
Сніг полум’ям горить.
Зірки на небі затухали,
Бо розуміли, що не гідні
Світити поруч з ідеалом,
Якому вальс звучить у Відні.
Той ніжний голос дотепер
В мені говорить,
Я з пам’яті його не стер.
Вона як море,
Хвилюється, я з нею разом.
Завжди приємне хвилювання
Щоб поруч завжди я б в кохання вазу
Поставив квітку оцю ранню.
В лиці її подарувала доля
Мені найщасливіші дні
Віддам усе, була би поряд
Янгол із найкращих снів,
Я відчував приємний смак
Її волосся.
Вона закохана також, однак,
Мені здалося!
Я бачив все
© Copyright: Валентин Фомин 13, 2014
Свидетельство о публикации №114010807822
Свидетельство о публикации №114010807822
Рецензии
