Голодомор

Лунає дзвін по всій країні,
Від сходу і до заходу летить.
Від нього сльози ллються в Україні,
Від нього серце у грудях болить.

Нагадує він нам про ті часи,
Страшні роки знедолених, голодних.
Голодомор тоді людей косив
На нашіх землях хліборобних.

Збирали по дворах зерно
"Звірюки"-комуняки кляті.
І хоч було то все давно,
Та пам'ятають ту біду у кожній хаті.

Весь наш народ був працьовитий,
Хліби ростив та землю обробляв.
На смерть,катами більшовийькими, забитий,
Голодну люту смерть для себе заробляв.

Батьки дітей померлих поїдали,
Щоб,виживши,ростить дітей других.
Могили братські для людей копали,
Де скопом ,без труни, ховали всіх.

Останній шматок хліба забирали,
Селян саджали,хто зерно ховав.
А хто тікав-у спину розстріляли
Для того,щоб ніхто більш не тікав.

А у столиці комуняки жирували,
Відібранними у селян харчі.
На зборах комісари звітували,
Та цілували червоні кумачі.

Років багато відтоді минуло
І поросли могили братські бур'яном.
Біду страшну ту людство не забуло,
Та палить свічки пам'яті в оселях за вікном.

Та невідсохнуть, де укого язики
У президентів ,можновладців та людей.
У тих ,хто все трактує навпаки
Заради сталінських та ленінських ідей.
Сосєдка О.Д.         27.11.2013р.