Ос нь

Потроху вітер прохолодний дує.
Пливуть свинцеві хмари у горі.
І теплий Вересень сюрпризи нам готує.
Та заважає дощ гуляти дітлашні.

Ось гучно дзвоник, перший вже лунає,
А діти сядуть вивчати букварі.
Веселих діточок ,школа зустрічає.
Летять у небо кольорові пузирі.

А літо бабине надію надихає
І сонечко веселе, ще гріє у горі.
Тож гарний настрій нас не залишає,
Бо осінь нам готує чарівні кольори.

Вогнем червоно-жовтим запалає,
Падучим листям засипе у дворі.
Така краса, лиш восени буває,
Та радує наш погляд,що не говори.

То жовтень- чарівник палітри нам малює.
Таланти людям показує свої.
Він місце брату, старшому готує.
У жовте,та червоне вбирає він гаї.

Ось раптом чуємо,курликання лунає,
Лелек летячих у теплії краї.
Їм дерево у слід гілками хилитає,
А небо сльози лиє чималі...

То листопад суворий щоки надмухає,
Частіше виють холоднії вітри.
Він сніг у гості, по троху закликає.
І прилетять калину дзьобать снігирі.

Людей немало тих, депресію ,хто має.
Біля вікна ревуть, немов рясні дощі.
Лише у серці, хто тепло ,та вогник має,
Тому і осінь золота буде до душі.
Сосєдка О.Д.        15.09.2013р.