"Само серце знає, кого воно любить"
-нам так сказав наш великий отець.
Подумає дівка: "що з мене убуде?
Не любить? І добре. І хай йому грець!"
Та ні, ось послухай ти, люба дівчино:
Історія ця до нас йде іздаля.
Була собі, як всі дівки, Катерина,
Та ось покохала вона москаля.
Сидить у віконця, нікого не бачить.
Все гірше і гірше Катрусі щодня.
Вже складно ходити. Та що все це значить?
І ось народила вона немовля.
А люди сміються, а люди глузують:
"Негідна, небого, цієї сім'ї".
Бере в руки сина, проклина долю тую,
Йде Катя шукать, де живуть москалі.
І довго тинялась, і довго блукала,
І як не хотіла його розлюбить,
Сильніш почуття... Катерини не стало.
Москаль й не помітив недобрую мить.
Тож, як не старайся, як не воротися,
І ніччю не плач, і в день не журися,
Й нехай усі хлопці поганими будуть,
Само серце знає, кого воно любить.
конкурс им. Шевченка
© Copyright: Маковецкая, 2014
Свидетельство о публикации №114010806808
Свидетельство о публикации №114010806808
Рецензии