Жадаю смертi… мамо нагадала…
Нема людей, Iуди навкруги
Душi та людяностi вже не стало
Братерство роз’єднали береги.
смерть не страшна…, страшне її чекання,
та й вже того нема нащо ти маєш жити
все вiдлетiло в вирiй… надiї та кохання…,
тамую бiль, як спрагу, бо маю щось робити.
13 липня 2010 р.
Симоненко В.
Жадаю смертi мамо нагадала
© Copyright: Виктор Симоненко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114010800348
Свидетельство о публикации №114010800348
Рецензии