Зима запахтіла вільготою, несніжно, нерадісно осінню,
ховає під вітами голими свої сиві очі із просинню.
Ген ліс нашорошився знічено і марить одежами білими,
лиш місто рокоче задимлене сердитими автомобілями.
Шатро важко дише засірене і пада на бані золочені,
і жовкнуть межи тротуарами заниділі трави столочені.
тумани звисають над водами маркітною пересторогою,
і липи заплакані нудяться нагі над міською дорогою.
Зима-2014
© Copyright: Марина Довбня, 2014
Свидетельство о публикации №114010810996
Свидетельство о публикации №114010810996
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
