Не йди, я буду схожа на печаль,
Я буду, може, горда та ревнива,
Я буду,нерозгадана, як даль,
Я буду, світло сонячна, як нива.
Мої літа візьмуть тебе в полон,
Немов дівчата юні в хороводі,
Де кожна з них, то пережитий сон,
Тебе саму, в своїй повторить вроді.
Не йди, не йди,
Навіщо мушу знать,
Що ти, як привид, бродиш над землею,
Шукаючи красу, яку не взять,
Яка не може бути лиш твоєю.
Не йди
© Copyright: Людмила Лукашенко, 2014
Свидетельство о публикации №114010709073
Свидетельство о публикации №114010709073
Рецензии
