Хижаки

Від чого, ніяк не збагну
І шукаю відповідь всюди
Чому, з обличчям людським
Хижаками робляться люди!

І змушують людство страждати,
Віддавши серця у пути,
Хижак мріє, тількі все брати,
Він тягне наживу від всюди.

Тьмариться розум, хоч плач!
Не тямлять-бачуть все люди...
Цей шлях із давних-давен
Веде краіну в нікуди.

Ну, звідкіль-все гнітять думки
Беруться такі вже нелюди,
Жалюгідність їх душ назавжди
В народній пам'яті буде!

Але вірю,що все ж хижаки
Зникнуть, мов льод у калюжі.
І тоді, Вітчизна моя
Від хвороби швидко одужить.

Зникнуть пути,почнемо будувати
Нову краіну, розкуту.
Як не буде хижак розкрадати
Хвате снаги у нашого люду!

Скільки здатних синів живе
За кордоном, з часів "сталінбуду"
Аж пишаємось звісткой про те,
Чого досягли наші люди!

Що завадить нам,люди скажіть
Розвивати талант самобутніх,
Чом,скажіть, багатьом кортить
Вибірать хижаків підступних.

Все ж залежить від нас, вибирати
Справжніх синів, чи безглуздих...
Чи, може, знову дамо розкрадати
Хижакам - Вітчизни майбутнє!