Я тягнуся до сонця.
Вбачаю тут відчай.
Ми залишили тих,
Кого так й не знайшли.
І на цвяхи забили душевні віконця,
І тепер в моїм світі так темно без них.
В мить турбот і печалі зникли всі, хто “назавжди “
Залишили тебе на морозі,як так?
Білі голуби мертві заснули на ґанку.
Лиш вони будуть довго тебе шкодувать.
Не побачать світанку мої зблідлії очі
На замерзлих руках холод ваших образ
Мені сумно,що світ не навчився любити.
Вони люблять лиш велич убогих відраз.
Велич убогих вiдраз
© Copyright: Алекс Соул, 2014
Свидетельство о публикации №114010602125
Свидетельство о публикации №114010602125
Рецензии