Я, напевно ,не вмiю писати вiршiв,
Бо цi рифми далекi вiд твоїх рук
I їм доторкнутись до тебе нiяк,
бо вони ,як i я,лише пустий звук.
Я забула,мабуть,як тебе обiймать,
Я не вмiю,напевно,без тебе кохати,
А цi руки замерзлi не грiють лодонi,
Якi ладна тобi я щодня цiлувати.
Ми гадаемо,мабуть,що вiдстань врятує,
Забере,не вiддасть тi усi почуття,
Це брехня,бо кохання в душi все лютує,
З кожним днем забирае краплинку тепла.
А у вiкнах плацкарту,не сховати печалi
Досi бачу я в них погляд твiй крижаний.
Я не в силi забути,не в змозi сховати,
Те,що було потрiбно,те,iз чим я живий.
Те, iз чим я живий
© Copyright: Алекс Соул, 2014
Свидетельство о публикации №114010602092
Свидетельство о публикации №114010602092
Рецензии