Вiдчай Отчаяние Лариса Вировец

                Перевод с украинского:

Доле почтительно в очи глядеться,
видимо, мало, чтоб боль отступила.
Снова в отчаянье впала – как в детство:
парус надежды мой никнет без силы.
Рваный ветрами и ливнями битый,
в озеро сердца приплыл втихомолку.
Что с челноком этим делать, скажи ты?
Что весь мой опыт! – ни проку, ни толку.
Будь терпеливее. Бури не вечны:
парус истлеет и гавань исчезнет.
Песни другие прольются беспечно,
сердце  к другой заторопится бездне.
Гляну: а зеркало дарит улыбкой,
гляну: дорога ложится послушно
под ноги прямо – упруго и гибко –
по-над сентябрьскою пылью да сушью.
А на тропинке, близ дома что рыщет, –
яблоки, спелые розовобоки,
за ночь насыпались.
…Разве кто сыщет
лучшего счастья, милее заботы?
Что же ещё?..

**********************               

                Оригинал здесь: http://stihi.ru/2005/08/05-96

Ввічливо долі дивитись у вічі
ще недостатньо, щоб біль оминути.
Наче в дитинство — впадаю у відчай.
Парус надії мій — м’ятий та гнутий,
рваний вітрами і зливами битий,
знову вертається в озеро серця.
Що із тим човником вутлим робити?
Нащо той досвід, і що з нього сенсу?
Буду терплячою. Бурі минають:
парус зітліє і зникне затока.
Інші пісні із вікна пролунають,
інша закублиться в серці морока.
Гляну: у дзеркала посмішка дружня,
гляну: дорога лягає слухняно
попід колеса — і швидко, і пружно —
повз вересневу суху порохняву.
А на вузеньких стежках біля хати —
яблука стиглі та червонобокі.
За ніч насипались.
Годі й шукати
кращого, іншого щастя й турботи,
аніж оці...