Шон Маклех - Бородатый водолаз

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Бородатий водолаз»*
http://www.stihi.ru/2012/11/17/8482

«Бородатый водолаз»

           «Сердце, - ты мой фонарик
           (Заглядываю в заплаканные дверцы)...»
                (Майк Йогансен)


Ныряю в глубины Земли,
Как в море сотлевших книг...
Ищу камни-буквы средь них,
Чтоб отскоблить смогли
Застрявший на той мелИ,
Древний заржавленный якорь,
На месте, том самом заклятом,
Меж днищем лодки Харона,
И тем, что прозвано адом.
То ль лодка, то ли паром...
Привычно, однако, ирландцы
«Семь футов ему под килём!»
Желают и в дни похорон,
И в каждую скорбную пятницу,
Пред тем, как задуем свечки мы
Над колыбелями детскими…
Отшлифую тот якорь до блеска
Сединою своей бороды,
И словами, что подзабыты,
Гимнов тех, то пели гаэлы...
И готов я тащить годами
Якорь дном Океана Забвений,
Как ребёнок, забросить готов,
Ту машинку, что поломали,
В Запрещённых Песочницу Слов.
______________________________________

*«Бородатий водолаз»
Шон Маклех
http://www.stihi.ru/2012/11/17/8482

            «Серце, - ти мій ліхтарик
            (Заглядаю в заплакані дверця)...»
                (Майк Йогансен)

Пірнаю у глибини Землі,
Як в море зотлілих книг.
Шукаю камінці-літери,
Щоб шліфувати ними
Старезний іржавий якір,
Що застряг між пеклом
Та днищем човна Харона,
Того самого човна,
Якому ірландці звикли бажати:
«Сім футів під кілем!» -
Повторюючи цей ритуал
Кожної скорботної п’ятниці
Перед тим як згасити
Свічку своїх колискових.
Відполірую цей якір
Своєю сивою бородою,
Відшліфую до блиску
Забутими словами гелів.
Буду його волочити
По дну Океану Спогадів,
Як діти волочать
Зламану іграшкову машинку
У пісочницю
Заборонених слів.


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________