Рiзна..
А у душі Сумна....
Не знаю, коли яка вже я й сама....
І від цих масок відмовитись не можу , не маю сили я.
Вже звикла, посмішку завжди дарувати людям!
Так добре,часто бачити у відповідь взаємність!
Ніхто й не помічає звиклої для мене маски - Щастя...
Та і я вже не рідко про неї забуваю на людях...
А знаєте добре, коли ти - різна...
Нажаль, я ще не зустріла людину,яка б прийняла, зрозуміла мене без гри, без придуманої власної життєвої казки, яка робить,хоч на мить цей світ- кольоровим та добрим....
А так би хотілось - Бути собою!
Свидетельство о публикации №114010408697
