Немає до кого більше ходити,
Немає із ким розмову вести
І серденько моє буде боліти
Не буде до кого внучат привести.
Завжди пам"ятатиму мамині очі
І посмішку добру на ріднім лиці,
Натруджені ,лагідні руки жіночі,
Що гладили ніжно мене по руці.
Пісні колискові вночі нам співала,
Гойдаючи тихо дітей на руках,
Із трав, із духмяних купель готувала
І кутала нас у м"яких пелюшках.
Пішла ти від нас у далеку країну,
Приходиш до мене лише уві сні.
І добре, що маю велику родину,
Та ллються з очей наших сльози рясні.
Я мамині слухав уважно поради
Про те,що життя треба гідно прожить,
Всією душею любов віддавати,
Бо наше життя пролітає за мить.
То ж ,люди, цінуйте свою рідну маму,
Частіше приходьте її навістить...
Між вами зламайте невидиму браму!
За вас завжди серце у мами болить.
Сосєдка О.Д. 21.03.2013 р.
Мамо
© Copyright: Александр Соседка, 2014
Свидетельство о публикации №114010408418
Свидетельство о публикации №114010408418
Рецензии