Мигдально-кавовий присмак ранкового перельоту.
Дорога давно не напрямок й не настрій цієї миті.
Нервово закручую кіски: неслухи-пасма від дроту
Різняться хіба що м’якістю та іншим відтінком міді.
За вікнами – димна суміш і поле пусте, як слово
Нікчемної чемності лорда, що грає в неділю в бридж.
Зрештою мені сумно. І якось двокольорово
На всі обличчя і морди, що ходять повз мене скрізь.
А хочеться сенсу і смислу у кожному судженні й вчинку,
І крапель дощу, що падають на землю під гострим кутом.
Щоб райдуга – як коромисло. Додому – не тільки за стінку.
Щоб час, що у мене вкрадений, не завертався джутом.
Час, у мене вкрадений
© Copyright: Светлана Фалева, 2014
Свидетельство о публикации №114010400410
Свидетельство о публикации №114010400410
Рецензии