Вікно відкрито, чути гуркіт вулиць
І чутно запах твоїх цигарок
Ти їх так жадібно до фільтра куриш
Неначе дим закриє серце на замок.
Неначе з димом видихнеш мене із себе
Забудеш, як той страшний сон
Неначе будеш дякувати небу
За те, що я пішов.
Ти маєш час до самого світанку
Сьогодні ти суддя і прокурор.
А зараз ти продовжуєш мовчанку,
І далі граєшся в терор.
Я вже не можу! Хочеться кричати!
Пройшли години, а мені - роки.
Але терпляче буду я чекати,
Коли упорядкуєш ти думки.
Скінчилися цигарки. Та й світанок близько.
Все місто ще спокійно спить.
Ти підійшла, і наче ціле військо
Націлилось на мене у ту мить.
Сказала ти: кінець розмовам!
Загинула й похована любов!
Я буду! Буду дякувати небу
За те, що ти пішов.
Жура
© Copyright: Иван Листьев, 2014
Свидетельство о публикации №114010402394
Свидетельство о публикации №114010402394
Рецензии