Елисавета Багряна. Забуття

Елисавета Багряна

ЗАБУТТЯ


Говори, говори говори! –
я, примруживши очі, вчуваю:
– Над землею і морем вітри
нас несуть у простори безкраї.

Зліва вечір кривавий горить,
справа онде пожежа куриться,
де світанку зуспіє нас мить?      
І куди ця дорога зміїться?

Чи туди, де в єднанні думок
нам горіти в небеснім безмір’ї,
де межи незліченних зірок
запалає і наше двозір’я.

– Й хоч не знати, дорога куди,
лиш веди за собою, веди...

(переклад з болгарської – Любов Цай)

***

Оригінал:

Елисавета Багряна
 
УНЕС

http://liternet.bg/publish5/ebagriana/stihove/unes.htm

Говори, говори, говори! –
аз притварям очи и те слушам:
– Ето, минахме сънни гори
и летим над морета и суша...

Вляво кървава вечер гори,
вдясно тъмни пожарища пушат.
Де ще стигнем, кога зазори?
Този път накъде лъкатуши?   

Там ли, дето свободни ще бдим
и ще бъдем два пламъка слети,
и в нощта, сред безбройни звезди,
като двойна звезда ще засветим?

– Ти не знаеш? Аз също не знам –
но води ме, води ме натам!