Коли параліч розбиває душі
І кров стає у жилах не жива,
Тоді ,напевно,вже ніхто не зрушить
Тих тіл,на яких діють - не слова...
Ту молодість,загублену в сувоях
Прокурених і стоптаних сідниць...
Затерту на кістяк,по задніх ролях,
Занедбану,як прах старих копиць.
Розвіяну пилюкою в дорозі,
Хоч та дорога зовсім не її...
А не розбуджену палючим словом,
І не палаючу- в його вогні!
(с)Єлисавета Град 03.01.2014.
Пробудись!
© Copyright: Елисавета Град, 2014
Свидетельство о публикации №114010302602
Свидетельство о публикации №114010302602
Рецензии
