У садочку біля неньки
Сів метелик чепурненький.
Тільки - но "піймав він гав"
Хлопчик враз його піймав.
Став проситись: "Відпусти!"
Дай хоч трохи підрости.
Та не слухав хлопчик злий
В склянку посадив мерщій.
Це побачивши Катруся
Каже хлопцю - не змирюся
З тим, що нехтуєш слабких,
Красоти не бачиш в них!
Ну ж бо, відпусти на волю,
Хай літа прикраса поля.
Прикрашає рідний край.
Чарівніше буде гай!
І послухавши дівчинку
Він замисливсь на хвилинку...
На долоню посадив
І метелика звільнив!
"Хай живе!" - сказав Катрусі,
Розповість своїй матусі,
Як в полон в садку попав,
Трохи крильця не зламав.
-"Зовсім хлопчик ти не злий!
Край кохай свій чарівний.
Тоді зручно буде всім:
І маленьким і старим".
Треба про природу дбати,
Щоб ніколи не страждати
Без пташок, комах нічних...
Буде сумно нам без них!
Метелик
© Copyright: Зинаида Комарова, 2014
Свидетельство о публикации №114010310275
Свидетельство о публикации №114010310275
Рецензии