Шон Маклех - Вёсла воздуха

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Весла повiтря»*
http://www.stihi.ru/2012/11/03/8249


Вёсла воздуха

                «Темные улицы семенами покрылись»
                Майк Йогансен

Мокрым осенним днём я блуждал бесцельно серыми улицами, цепляя подошвами липкие мокрые листья клёнов, что густо покрывали ковром мостовую старого города. Еще более старого, чем я. И тогда подумалось, что предки указывают мне таким образом круг своего горящего очага, где они вспоминают и пересказывают легенды. А я все не иду и не иду. И тогда я записал в свою записную книжку такое:


Листопад. 
Имя мелом своё оставлял
Он на мокрых тюремных стенах
И не листья - себя терял,
Спотыкаясь время от времени...
Оброните монет ему пару -
Не гребёт ведь Харон задаром...
А дырявые карманы вторника
Чирикают флейтами Токио.
Видно, как все самураи,
Харакири священным считает...

Ступаю по лужам, под дождиком,
Хлюпаю соком земель,
И под раскрытым зонтиком
Мелодии чую капель...
Нахохлившись, созерцать окунулись -
Воробьи магелланами серыми,
Поверив в шарообразность улиц.
День, такой схожий с поэмами,
И я корабль, по ним плывущий...

________________________________________________

*«Весла повiтря»
http://www.stihi.ru/2012/11/03/8249

Шон Маклех
                «Темні вулицi вкрились насінням.»
                (Майк Йогансен)

Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями, чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривало килимом бруківку старого міста. Ще старішого, ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища, де вони згадують і переповідають легенди. А я все не йду та не йду… І тоді я записав у свій нотатник таке:               

Падолист.
Його ім’я написано крейдою
На мокрій стіні буцегарні.
Він загубив не листя – себе.
Старим сухотником
Шкандибає бруківкою тижнів.
Подаруйте йому монети,
Бо
Харон не веслує задарма.
Діряві кишені вівторка
Цвірінькають флейтами Токіо.
Він теж самурай.
І своє харакірі
Вважає іконою.
Я по калюжах ступаю,
Хлюпаю соком Землі
Парасолю розкривши,
Стаю музикантом крапель.
Глядачі-горобці
Магелланами сірими
Вірять в кулястість вулиць.
День як поема.
А я – корабель.


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________