Про100 любов

Це просто - любов? Щоб її змалювати не старчить усіх фарб світу. Щоб її описати бракує слів. Її можна передати лише музикою. Але всі музичні генії світу ще не створили закінчену Симфонію Любові. Вони все ще її пишуть і писатимуть, допоки стоятиме світ, допоки галактики будуть розбігатися та збігатися...

Це не просто любов: чути твій подих, торкати твоє волосся, виціловувати твої пальці, пожадливо пити твої поцілунки, кохати тебе до нестями, жити для тебе в тобі та собі.

Це не просто любов: пригортати тебе розпашілу, дивитися в очі твої глибокі, губити себе в них і знову знаходить. Чи йду я з тобою в ліси вдосвіта, чи на луки в густім тумані, я знаю між нами безмір золотих ліній, яких не баче ніхто, окрім нас і не знає, яке це щастя, пропускати по них мегавольти кохання, коли навіть компас на час шаленіє: на моніторі написано "не знаю де північ, де південь, тут аномалія вочевидь магнітна". Це не просто любов, це - кохання.