заради р дних

цікаво,що відчували люди,
які за рідних життя віддавали?
що ж вони відчували, коли надії
на завтрішній день не мали?

що відчувала мати,
яка в останнє бачить свою дитину?
яка проводжа єдиного любого сина
в ту безвихідну павутину.

як тому хлопцеві,
що їде далеко,кудись в Арменію?
а разом з матір'ю залишає
на восьмому місяці вагітну Євгенію?

як пожива та Євгенія,
яка навряд чи побачить своє кохання?
а пояснити дитині - де її батько,
не найлегше в житті завдання.

як було батькові,який
йшов захищати рідну Батьківщину,
залишаючи одну на призволяще
десятирічну дочку Ірину?

що відчувала Ірина,
яка окрім батька нікого не мала?
вона розуміла - без нього її
остання хвилина настала.

як тяжко матері,
що з останніх сил дітей рятує від голоду?
і дякує Богу за вЕсну,
коли не треба шукать захисту від зимового холоду.

як врешті-решт живуть люди,
що безсонії  ночі проводять в молитвах?
молять Бога про те,
щоб їх рідні не полягли в клятих битвах.

боюсь уявити, якби
я опинилась в такій ситуації.
бабуся казала :"це пекло".
так,люба,напевно,ви маєте рацію.