„Анатоль! Анатоль!”...розголосся,
Погляд дивний, чарівні очі.
А до талії в’ється волосся,
Екіпаж нас везе... охоче.
Очі ті пам’ятаю розлуки
І в сплетінні сонячнім – холод.
Через роки знов дівочі руки
Серця стук, начеб гупа молот.
Без очей та без сонця ...живу тих.
Згинув Я на дуелі – не недруг,
Вітер – пам’ять від діл тих сумних.
„Анатоль!”...кричить чорний беркут.
Анатоль! Анатоль розголосся
© Copyright: Анатолий Заступ, 2013
Свидетельство о публикации №113123005163
Свидетельство о публикации №113123005163
Рецензии
