лише з тобою
ти думаєш я не кохав її ?...
сенсу не має мовчати,
безглузді чиїсь бої
дозволь тобі, себе обіцяти.
вправно триматися поруч
і якось, десь на дорозі
натиснути і повернути ліворуч
й чекати дива на морозі,
зривати бурульки з дахів
на полігоні наших турбот,
осипаних, крижаних порохів,
дрібних, не потрібних банкнот...
і в місті тисячі ліхтарів,
а світло лише з тобою,
давненько вже я не старів
серце, взяло верх над головою
і слави не хочеться зранку,
лише кави в зернах і посмішку
і так проживати дні до останку,
на двох ділити одну подушку ...
© Copyright: Виктория Лисовская, 2013
Свидетельство о публикации №113123001268
Свидетельство о публикации №113123001268
Рецензии