Час на прощання повернувся.
Востаннє глянути спішу
я в ясні очі, щоб серед ночі
поплакать: біль в душі ношу.
Час на прощання повернувся,
а серце ниє і щемить:
щасливий спогад посміхнувся -
з минулим пам'ять гомонить.
Росою висохне страждання,
розквітне квітами весна...
Вже згаслий слід того кохання
тамує в серці сивина.
Перевод Ладо Михайлови
Прощаться время нам пророчит.
В последний час взглянуть спешу
В те ясны очи, чтоб средь ночи
Поплакать - боль в душе ношу.
Прощаться время нам пророчит,
А сердце ноет и щемит,
Порой неистово клокочет,
А с прошлым память говорит.
С росою высохнет страданье.
Цветами восхитит весна,
А от любви воспоминанья
Укроет щедро седина.
Час на прощання... Валентина Лысич. Перевод с укр
© Copyright: Ладомир Михайлов, 2013
Свидетельство о публикации №113122908585
Свидетельство о публикации №113122908585
Рецензии
