Уже не треба
Почула я, що не буває пізно.
Буває просто, що уже не треба…
Загояться краї у ран наскрізних,
Душа забуде самобутність неба.
ПризЕмлиться. Відучиться літати,
В тунелях діб крокуючи маршрутом.
Байдужість в серці стане проростати.
Простіше так. Не згадувать. Забути.
Так не болить.
Вже звично так – нарізно.
Дзвін не дзвенить.
Лежить в заметі. Пізно…
Уже не надо. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113122901438
Свидетельство о публикации №113122901438
Рецензии
