День по п’ятах іде за мною,
Вже кров заходу на моїх слідах.
А я іду чомусь все за тобою,
Якби то наяву, але так часто в снах.
Завтра, на жаль ... не буду ніяк,
Не буду точно вже ніколи Я.
Хто відповість, як загубився шлях?
Але вже догоряє Анатолія - зоря.
Якби то наяву, але так часто в снах
© Copyright: Анатолий Заступ, 2013
Свидетельство о публикации №113122805644
Свидетельство о публикации №113122805644
Рецензии