Переполоскує душу, повискує вітер.
Сині куйовдяться небом летять табуни.
Крається серце вогнем,
перехоплює дихать,
Доста повіку нездійснених мрій та вини
Доста до смерті
пролитої крові любові,
Надто вже легко
загублених. страчених днів.
Знову згадати
далекий сполоханий голос,
Скрикнути в темінь ...
Лиш вітер
у дротах квилить.
Переполоскуe душу, повискуe вiтер...
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №113122805392
Свидетельство о публикации №113122805392
Рецензии
Стривожує душу! Але так яскраво і метафорично!
Людмила Юферова 03.01.2014 20:00 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 03.01.2014 20:00 • Заявить о нарушении