Лiна Костенко - Марную день

Потрачу  день,  ища  во  мгле  незримую
Неясной  сути  трепетную  стать
Шального  слова.  Взнузданная  рифмою,
Влетаю  в  ночь.  Слова  меня  пьянят.

Я  -  алкоголик  изведённой  сути,
Её  Сизиф,  алхимик,  муравей.
Слова  мои,  как  надо  не  обуты,
На  тёрне  стёрли  ноги  до  кровей.

Горят  огнём  и  рушатся  остроги,
Упавших  впрах  защупают  слепцы.
Бесследно  пропадают  слов  чертоги  -
Лишь  горстка  пепла,  в  воду  -  все  концы.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Марную день на пошуки незримої
німої суті в сутінках понять.
Шалене слово, загнуздавши римою,
влітаю в ніч. Слова мене п'янять.

Я - алкоголік страченої суті,
її Сізіф, алхімік і мурах.
Мої слова, у чоботи не взуті,
спливають кров'ю на її тернах.

Вони горять і валяться, як вежі.
А потім їх обмацують сліпці.
І що ж, так наче й не було пожежі –
і тільки жменька попелу в руці.

Папка 23 - стихотворение 43