Лiки й помiч повсякчас

Чому так серденько тріпоче,
Не підкоряючись думкам.
Сказати щось таємне хоче
Те, що із смутком пополам...

Чому воно так часто стука,
Його не вмовити мені.
ОбрАзи, що ковтати мука,
Сховані розумом на дні

Свідомості, душі і дУмок
В життєвім морі глибині,
ОбрАз хочу забути смуток,
Та серце не дає мені.

Все ж знаю, як це вгамувати
Та заспокоїти себе,
Про спокій Бог наш може дбати,
Ісуса нам послав з небес

Для того, щоб в своїх обрAзах
Та в інших грішних почуттях
Не потонУть нам усім рАзом,
Тож, геть їх краще на сміттЯ!

Не місце їм в душі-святині,
Не для того життя данО
Щоб плутатись в обрАзах тині,
Що зАстує в душі добро.

Щоб билось сЕрденько так рівно,
Без болю й будь-яких обрАз,
У Бога, Христа, Духа віруй –
Це ліки й поміч повсякчас!

05.08.2013

 Перевод Владимира Петровича Трофимова   
http://www.stihi.ru/2014/01/16/12567

ПОСТОЯНСТВО БОЖЬЕЙ ПОМОЩИ

Сердечко птичкой бьётся в клетке,
Не подчиняется уму,
И о каком большом секрете
Сигналит громко – не пойму.

Что скрыто в частых перестуках,
Тревоги груз несущих мне?
Обиды познанные в муках,
Сокрыты разумом на дне.

Меж тем, и я не стану лишней,
Найдя успокоение в себе,
Покой наш бережёт Всевышний,
Послав Христа людской среде.

Чтоб мы не сгинули в обидах,
В иных грехах души пустой,
Земле чтоб не лишиться вида –
Чтоб выжил честный род людской.

В душе не место кривде, лени,
Греху, безбожью – это зло.
Жизнь – вне обиды тёмной тени –
Направит душу на добро.

Чтоб сердце не стучало глухо
И чтоб душа взлетала вверх,
В Отца и Сына, в Святодуха
Всем сердцем и душою верь!

15.01.2014 г.