Як хочеться прокинутися вранці,
а за вікном цариця йде зима,
сипле за собою снігом білим,
мов ковдрою покрита вся земля.
Так хочеться маленького тепла,
малесенького ось такого свята,
щоб морозні квіти розквітали,
на стеклах вікон рясно і багато.
Під сяйво новорічної ялинки
сидіти загорнувшись в теплий плед,
і слухати солодкий спів Сінатри,
м’який, смачний як той тягучий мед.
Я кожен день тебе чекаю сніг,
з надією щоранку п’ятами босими
підлогою холодною йду до вікон,
я день у день тобою марю, мрію.
Сн г
© Copyright: Анастасия Супрунова, 2013
Свидетельство о публикации №113122706665
Свидетельство о публикации №113122706665
Рецензии
